Потерявшийся принц (Російською мовою)

nullРоммилия неуверенно посмотрела на отражение Лейфа в зеркале. Он предлагал отправиться в космос, и будь Ромми действительно старшей сестрой, то она могла бы и рассказать об этом мероприятии родителям, именно что из-за заботы и беспокойства. Но, будучи андроидом, ее установки были другими. Поддерживать принца в любом начинании, ради его счастья; не предотвращая сомнительные авантюры ради безопасности, но обеспечивая ее именно в таких ситуациях.
– Парум… Знаешь, у меня самой практически нет воспоминаний об этой планете, ведь меня включили уже здесь. Признаю, мне тоже было любопытно узнать больше о нём. Полагаю, королю знать об этом необязательно?
Роммилия ухмыльнулась, словно подтверждая свое участие в заговоре.
– Однако, нас могут хватиться, и если не засекут на взлете, то на Паруме наверняка захотят проверить гостей.
Лейф засмеялся и сел на край кровати.
– Да нас не засекут! Родители слишком заняты своими делами, они и не заметят моего отсутствия! Если что, скажем, что я болен! Ромми!
Принц подскочил, полный эмоций и взял роботессу за руку.
– Сколько всего мы повидаем! Оо, это будет так интересно! Вот только дотерпеть нужно до вечера… там как раз намечается какое-то торжество, они будут заняты и ничего не заметят!
Ромми не могла отметить, что ее хозяин прямо-так сияет.
– Приятно видеть тебя столь счастливым. А если эта авантюра принесет тебе еще большее счастье… Ты можешь на меня положиться!
Логический механизм, которому подчинялась Роммилия, причина, по которой она поддержала Лейфа, чем-то даже напоминал таковой у медицинских андроидов: ”Вы удовлетворены лечением?”, здесь так же – ”Удовлетворены ли вы моей работой?”.
Но, сколько бы времени ни ушло бы на подготовку всего к отлету, все равно оставалось еще довольно много лишних часов.
– Чем мы же займемся до того?
– Хм… что у нас там по расписанию? Кажется, сегодня уроки… не хочется туда идти… Пожалуйста, посмотри в расписании, в тебе должно быть записано, есть ли сегодня история-география? На них я схожу. Для всех остальных учителей… скажем, что я болен. Почитаю в саду или поплаваю…
Сверившись с расписанием, Ромми действительно обнаружила вышеназванные уроки, кроме них также было несколько часов, отведенных на иные науки. Самое страшное, что и в этом личный робот поддерживал Лейфа, однако сделать с этим никто ничего не мог – техника, который смог бы перепрограммировать ее, пришлось бы вызывать с соседней планеты, да и вряд ли бы принц ныне подпустил бы кого-то с такими ”дурными” намерениями к Роммилии. Ужаснейший, вреднейший и развращающий робот – но этого до сих пор никто, кто не надо, не просек.

Читати на форумі

Безбілетник (на украинском языке)

Це зіткнення важко було навіть назвати боєм. Перевізники дуже цінують свою техніку, і точно не готові ризикувати життям екіпажу. А вантаж… Що вони могли вдіяти, на них напали пірати! Тим більш, скоріш за все, це страховий випадок, тож нема про що турбуватися.
– Нічого цікавого. Сталевий дріт, комп’ютерні запчастини… Морожене м’ясо. Нам не стане місця в холодильних камерах, до того ж, воно навіть не пройшло перевірок, мені б не хотілося це їсти. Може, залишимо його їм, хай самі розбираються?
– Там мінус двадцять градусів, навряд чи якась пошесть могла вижити. Але поки будемо тягати, все одно відтане, потім попсується. Та й якість в нього явно бажає кращого. Залишаємо. Огляньте камери про всяк випадок, може, там іще щось є.
Морозильники оглядали без особливого бажання. У приміщеннях було до біса холодно, а ніхто якось навіть не потурбувався про теплі речі. Та й чого там шукати: замерзлі туші тварин, впізнаваних і не дуже. Однак в одній з камер виявилося щось, що не дуже вписувалося в оточення… Спочатку пірати взагалі вирішили, що це труп. Молодий юнак, легко вдягнений, на диво, обличчя не посиніле і не зовсім бліде, без видимих ушкоджень. Однак коли до нього підійшли ближче, виявилося, що юнак дихає.
– Хей, ти як? – Один з піратів спробував встановити з хлопцем контакт.
– Немає часу! Треба витягти його звідси і відігріти, потім розберемося.

Читать на форуме

Вітаємо усіх, хто відгукнувся на сигнал у космосі!

Ця сторінка присвячена нам. Нашій творчості, нашим іграм, відображенню нашої реальності у фотографіях, малюнках, рукоділлі, віршах та оповіданнях. Ми запрошуємо кожного, хто зацікавився, стати одним з нас – взяти участь у літературній рольовій грі “Космічний вітер”, просто зареєструватися та спілкуватися на форумі чи створити тут власну авторську сторінку і розповісти на ній про свою творчість та залишити постійні координати (особливо якщо ви робите щось красиве на замовлення, мережа повинна знати своїх героїв). Ми очікуємо у грі як новачків, так і досвітчаних майстрів гри, які полюбляють фантастику, містику, казки та пригоди.